Сліди культури Трипілля в українській архітектурі
За своїм характером українська культура (а з нею і українська архітектура) належить до культур слов’янського типу. Як визнано сучасними вченими, культурний етногенез стародавнього населення України відрізнявся складністю і багатогранністю.
В ідеологічному, філософському, життєдіяльному планах східний слов’янин, а значить і українець – не вічна біологічна і історична даність, а наслідок еволюції людського життя на наших землях, спадкоємець усіх попередніх народів, спільними зусиллями створили підвалини його специфічно національного образу і світогляду.
Трипільська культура
Творцями трипільської культури були племена, які просунулися з Балкан і Придунав’я в Прикарпатті (територія сучасних Румунії, Молдови та України). Її дослідники поділяють на етапи:
• Початковий: 5300 – 4000 до н. е. (румунське Прикарпаття)
• Ранній: 400 0 – 3600 до н. е. (Прутсько-Дністровське межиріччя)
• Середній: 3600 – 3100 до н. е. (Дністро -Бузьке межиріччя)
• Пізній: 3100 – 2500 до н. е. (Дністро-Дніпровське межиріччя)
У другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н.е. племена трипільської культури почали розселятися в басейні Дністра і Південного Бугу, де дослідники виявили багато ранніх трипільських поселень.
Реконструкція житла епохи Трипілля
За цей період вони розташовувалися переважно в низьких місцях біля річок, але виявлено також поселення, розташовані на підвищених плато. Удома будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, підлогу і вогнище або печі з лежанкою змащували глиною; стіни споруджували з дерева або плетені, обмазаної глиною . На ранньому етапі розвитку трипільської архітектури з’являються також наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною дерев’яними плетеними стінами, що мали солом’яну або очеретяну покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план розміщення жител наближався до форми кола чи овалу.
Поселення Трипілля
На середньому етапі розвитку племена трипільської культури посідали величезні простори лісостепу від Східної Трансільванії на захід до Дніпра на схід. Вони розселилися в районі стоків Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серета, Південного Побужжя та Правобережжя Дніпра. Поселення цього періоду значно більші за розміром (що свідчить про збільшення кількості населення) і розташовані на підвищених плато біля річок та струмків. Наземні житла в них будувалися по колу або овалом. Вдома в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини.
Плетені дерев’яні стіни на стовпах і перегородки всередині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев’яному каркасі, лежанки, лежанки біля печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста (с.Коломійщіна, Володимирівка, Майданецьке, Тальянки).
Саме в цей час трипільці досягли найвищого розвитку: побудовані гігантські протоміста – добре сплановані поселення площею 300-500 га, де проживало понад 20 тис. мешканців (наприклад, Майданецьке).
У Майданецькому відкрито новий тип споруд житлово-оборонного призначення, які утворювали два кільця оборони навколо центру поселення, простір між якими залишався незабудованим. Двоповерхові житла вхідною частиною були повернуті в центр поселення і пов’язані між собою системою переходів на рівні другого поверху. Можливо, саме цей тип споруд зображено на глиняній моделі “храму” з гумельніцькой пам’ятки Кесчіорелі. Окремі будинки мали, як правило, два поверхи, перший з яких був господарським, другий – житловим.
Будиночки були від частково заглиблених у землю, до двоповерхових площею 70-150 кв.м., були і храми по 500 кв.м. З матеріалів використовували глину, солому і дерево. Існували там і невеликі хутори 10-15 будинків. Але те, що ріднить архітектуру Трипілля з сучасною архітектурою, так це будівництво мазанок. Стіни плелися з лози, гілок, потім закидалися товстим шаром глини з соломою. Дах міг бути двосхилим і чотирьох скатним, покритим соломою. Зустрічалися у трипільців і будівлі побудовані на глиняних фундаментах обпалених багаттями, а потім на ньому зводився каркас будівлі.
Цей період в історії України дослідники називають «золотим століттям» нашого розвитку. Трипільська культура у свій час не мала собі рівних у розвитку в Європі, випереджаючи тодішні єгипетську і античну культури.
У пошуках нових пасовищ, у культурі пізньотрипільських племен зникає багато рис, характерних для трипільської культури попереднього часу. Змінюється характер житлового будівництва та української архітектури тих часів. З’являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам’яною обкладкою навкруги і створюється обряд поховання, подібний обряду сусідніх патріархальних племен ямної культури…