Архітектура барокко
Особливості архітектурного стилю бароко
У XVI столітті в деяких державах під впливом реформістського руху зменшився вплив католицької церкви, тому в наступний період церква застосовує немаловажні спроби повернути втрачені позиції.
Поряд з цим посилюється панування світських верхів.
Свіжий художній стиль – бароко – відповідає прагненню до показної могутності і забезпеченості.
Стиль бароко започаткувався в Італії внаслідок подальшої еволюції епохи ренесансу. Свої «зримі» конфігурації він почав отримувати з кінця XVI століття.
З Італії бароко розноситься по всій Європі, де домінував з кінця XVI до середини XVIII століть, в окремих державах виражається до другої половини XVIII століття, і при цьому в обох течіях.
Бароко в європейській архітектурі
У Німеччині та Австрії зведення монументальних споруд в XVII столітті практично не велося у зв’язку з Тридцятилітньої війною і її наслідками, а також і в Англії, де окремі прикмети цього стилю спостерігаються тільки лише з середини XVII століття.
Інтер’єр в стилі Барокко
У будь-якій з держав відзначалися свої особливі політичні, суспільні обставини, побутували особливі національні звичаї, це відбилося і на архітектурі. У будь-якій з держав бароко брало свої особливі національні лінії. В італійському зодчестві барочна стилістична характеристика розносилася і на зовнішній, і на внутрішній вигляд будинків. У французькій – зустрічалося істотна розбіжність між зовнішнім і внутрішнім убором будівель, в першому домінували класицистичні зачатки, у другому – барочні.
В англійському зодчестві стиль представляється як оригінальний нюанс, упор класицизму; тут можна казати точніше про «оборочений» класицизм, ніж про бароко як такий. Але все ж зодчество у всіх державах володіло і загальними рисами.
Італійське слово «бароко» позначає в буквальному сенсі «химерний», «дивний». Стиль бароко тягнувся до святкової урочистості та розкоші. Разом з тим він сформулював передові погляди про згуртованості, нескінченності і різноманіття світу, про його складність, мінливість, безперервний рух; в бароко відбився інтерес до природничих стихій, середовища, оточення людини, який почав сприйматися як частка світу. Людина в мистецтві бароко виникає як складна, багатопланова персона зі своїм світом переживань.
Мистецтву бароко характерні урочиста піднесеність фігур, їх інтенсивність, динамічність, пристрасність, зухвалі зіставлення масштабів, фарб, світла і тіней, поєднання дійсності і вигадки, тяжіння до об’єднання всіляких мистецтв в цілісному ансамблі, який приголомшує уяву. Міський ансамбль, вулиця, площа, парк, маєток почали усвідомлюватися як неподільне ціле, що відкривається перед глядачем.
Архітектурний стиль бароко виділяється дужим просторовим розмахом, складністю невгамовних текучих конфігурацій, які змішуються один з одним криволінійністю планів і контурів, взаємовідношенням з навколишнім простором. В образотворчому мистецтві домінували декоративні композиції духовного, міфологічного або алегоричність вдачі, святкові портрети; великий сенс знайшли композиційні і оптичні ефекти, ритмічна і колірна єдність, барвистість цільного, вільна, темпераментна творча мода.